24 березня 2019 року з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я відзначається Всесвітній день боротьби з туберкульозом.
Туберкульоз – небезпечне інфекційне захворювання що забирає мільйони людських життів у всьому світі. З ним пов’язані значні економічні та соціальні наслідки. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я від цієї запобіжної та виліковної хвороби кожен день помирає майже 4500 осіб та близько 30000 чоловік захворюють нею. Згідно з оцінками, з 2000 року завдяки глобальним зусиллям по боротьбі з туберкульозом було врятовано 54 мільйони життів, а показник смертності від туберкульозу скоротився на 42%.
У той час, як загальні показники захворюваності на туберкульоз в усьому світі поступово знижуються, в деяких країнах вони продовжують рости. Наша країна – одна зі світових країн-лідерів по туберкульозу, зокрема з множинною лікарською стійкістю, яка не піддається лікуванню деякими найбільш ефективними протитуберкульозними препаратами.
Чернігівська область залишається регіоном з високим рівнем поширення туберкульозу серед областей України. Саме тому, питання протидії епідемії захворювання є пріоритетним напрямком у сфері охорони здоров’я та соціального розвитку Чернігівщини та визначені як стратегічно важливі.
Епідемічна ситуація в області із захворюваності на туберкульоз залишається напруженою, проте протягом 2018 року вона дещо (на 2,3%) знизилась, в порівнянні з минулим роком та становить 73,7 на 100 тис. населення (по Україні – 62,3 на 100 тис.). У 2018 році зареєстровано 582 нових випадків туберкульозу, у 160 хворих встановлено хіміорезистентну форму захворювання. 80% захворілих – це соціально незахищені верстви населення. Відмічається зростання на 14,4% захворюваності на туберкульоз серед дитячого населення області віком від 0 до 17 років (11,1 на 100 тис. дитячого населення проти 9,7 у 2017 році, Україна 2018 рік – 10,4). Більшість випадків захворювання серед дітей, близько 75%, виявлені за результатами туберкулінодіагностики, 20% – при флюорографічному обстеженні та 5% – при зверненні за медичною допомогою. Померло від туберкульозу 79 людей, 85% з яких – особи працездатного віку.
Через низьку доступність послуг з виявлення та лікування туберкульозу серед сільського населення, захворюваність на туберкульоз жителів сіл області перевищує рівень захворюваності містян.
Зараження туберкульозом людини в основному відбувається повітряно-крапельним (з частинками мокротиння, слини хворого при кашлі, чханні) та контактно-побутовим (при використанні заражених мікобактеріями туберкульозу предметів побуту) шляхами. Для інфікування людині досить вдихнути лише незначну кількість таких бактерій. Сприяють розвитку хвороби незбалансоване харчування та ослаблений імунітет. Перші ознаки розвитку туберкульозу у людини: прогресуюча та безпричинна втрата ваги, слабкість, апатія, підвищення температури тіла, кашель з виділенням мокроти.
Біля однієї чверті населення світу мають латентний туберкульоз, при якому люди інфіковані бактеріями туберкульозу, але (поки ще) не захворіли цією хворобою і не можуть її передавати. Ризик того, що люди, інфіковані туберкульозними бактеріями, протягом свого життя захворіють на туберкульоз, становить 5-15%. Однак люди з ослабленою імунною системою, наприклад з ВІЛ-інфекцією, недостатністю харчування, діабетом і деякими хронічними захворюваннями та люди, що мають шкідливі звички більш схильні до захворювання. Вживання тютюну значно підвищує ризик захворювання на туберкульоз та смерті від нього (7,9% випадків захворювання на туберкульоз у світі пов’язане з курінням).
Коли у людини розвивається активна форма туберкульозу, хвороба тривалий час може мати прихований перебіг, в наслідок чого захворівший не звертається своєчасно за медичною допомогою та передає бактерії іншим людям (за рік, людина хвора на туберкульоз, може інфікувати до 10-15 інших людей, з якими контактує). У цей період мікобактерія туберкульозу, яка потрапила в організм людини, починає розмножуватися в легенях або інших органах – нирках, хребті, мозку, лімфатичних вузлах, кишківнику, шкірі, статевих органах. Через деякий час захворівший починає відчувати нездужання – кашель, лихоманку, слабкість, рясне потовиділення вночі, безпричинну втрату ваги тощо. Кровохаркання, задишка, біль в грудній клітці – більш пізні симптоми. Поява двох або більше ознак – привід звернутися до лікаря.
Забезпечення раннього виявлення випадків захворювань сприяє попередженню інфікування мікобактеріями туберкульозу серед здорового населення.
Туберкульоз можна лікувати та виліковувати. Ефективне лікування призводить до припинення подальшого поширення випадків захворювання та попередження інфікування здорового населення мультирезистентним туберкульозом. Висока ефективність лікування забезпечується безперервним прийомом хворими протитуберкульозних препаратів та здійсненням контролю з боку медпрацівників за систематичним прийомом, як в умовах стаціонару, так і на амбулаторному етапі. Без такого спостереження та підтримки можуть виникати складнощі в дотриманні медичних приписів щодо лікування і хвороба може поширюватися далі.
При своєчасному виявленні захворювання, належному забезпеченні та відповідальному прийомі ліків переважна більшість випадків туберкульозу завершується одужанням. При лікуванні туберкульозу, найважливіше, щоб людина приймала ліки строго за суворою схемою, призначеною лікарем. Якщо зменшувати дозу, пропускати прийом або переривати лікування, відчувши полегшення, мікобактерії адаптуються до антибіотиків та перестають на них реагувати. Такі фатальні помилки призводять, трохи пізніше, до повернення хвороби у ще більш важкій формі – туберкульозу з множинною лікарською стійкістю, який не піддається стандартному шестимісячному лікуванню протитуберкульозними препаратами першої лінії і на лікування якого потрібно використовувати більш токсичні та дорогі препарати, а саме лікування може йти до двох або більше років. Показники лікування туберкульозу найнижчі в тих країнах, де присутній мультирезистентний туберкульоз. Виліковується від цієї форми хвороби лише 39% хворих.
Для боротьби з лікарсько-стійким туберкульозом необхідно:
- доводити до кінця лікування первинних пацієнтів з туберкульозом;
- забезпечувати належний інфекційний контроль в лікувальних установах;
- забезпечувати належне використання рекомендованих препаратів другої лінії.
Успішність боротьби з епідемією, зниження захворюваності та смертності від туберкульозу залежить від особистої позиції окремої людини. Кожен повинен розпочинати з себе, зі свого способу життя, щорічно проходити флюорографічне обстеження, намагатися вживати корисну та збалансовану їжу, займатися фізичною культурою та спортом, відмовитися від шкідливих звичок, дотримуватися правил особистої гігієни тощо. І найважливіше: при перших же ознаках захворювання негайно звертатися за допомогою до медиків, щоб своєчасно розпочати лікування та не допустити подальшого поширення небезпечної недуги.